Archive for the ‘Przekłady – Translations’ Category

ZOSTAŁAM POETKĄ MIESIĄCA NA PORTALU EPUBLISHER / I’M A POET OF THE MONTH FEBRUARY

Na zaproszenie Daivy Malinauskiene z Wilna zostałam poetką miesiąca lutego na międzynarodowym portalu ePublisher. Moje utwory zostały tam zaprezentowane w trzech wersjach językowych: po polsku, litewsku i angielsku.

https://www.epublisher-platform.eu/en/poets/maria-duszka/id-26?fbclid=IwAR1u7W4aF2Kt9910eb6eK1paphP1hYJzSuSF4G-R5meaK8q_18Ej_in-8IU 

https://www.epublisher-platform.eu/pl/poets

https://www.epublisher-platform.eu/pl/poets/maria-duszka/id-26

Z cyklu: znalezione w sieci – moje wiersze po polsku i po serbsku

TEN SAM WIERSZ PO SERBSKU I PO POLSKU ZNALAZŁAM DZISIAJ NA RÓŻNYCH PORTALACH

http://www.goougu.com/autor/maria_duszka/index.htm

 

Skoro pa svi su bili okrenuti 

To je bio lep oktobar
– Šimborska je upravo dobila Nobelovu Nagradu

kod mene je svakodnevno dolazio
pijani kriminalac
– tvrdio je da me voli
i ako ne budem sa njim
ubiće mene i sebe

savetovala sam mu da krene prvo od sebe
– nije primetio šalu

policajci su govorili
da mogu intervenisati
tek kada me ubije

vip od kulture je potvrdio
„ništa čudno što vam se to dešava
kad već pišete takve pesme”

jedan od mnoge moje braće je rekao:
„moraš računati na sebe”

muškarac moga života
o kojem sam pisala
moje najlepše stihove je rekao:
„mene se to ne tiče
jer ja sam tu
a to se dešava tamo”

a Gospod Bog mi je saopštio
baš tada
da očekuje od mene zahvalnost
za takav život
ovakav kakav ja

živim

zahvalna sam

obožavam moju samoću.

 

 Maria Duszka

 

G

goo underGumbrella

 

 

 

 
 

to był piękny październik 

Szymborska właśnie otrzymała nagrodę Nobla 
 
do mnie codziennie przychodził 
pijany kryminalista 
twierdził że mnie kocha 
i jeśli z nim nie będę 
to zabije mnie i siebie 
 
radziłam aby zaczął od siebie 
nie zauważył dowcipu 
 
policjanci mówili 
że mogą coś zrobić 
dopiero kiedy mnie zabije 
 
vip od kultury stwierdził: 
nic dziwnego że panią to spotyka 
skoro pisze pani takie wiersze 
 
jeden z wielu moich braci oznajmił: 
musisz liczyć na siebie 
 
mężczyzna mojego życia 
o którym pisałam moje najlepsze wiersze 
powiedział: mnie to omija 
bo ja jestem tu 
a to się dzieje tam właśnie 
 
wtedy Pan Bóg uświadomił mi 
że oczekuje ode mnie wdzięczności 
za życie takie 
jakim ono jest 
 
żyję 
jestem wdzięczna
wielbię moją samotność

http://cytaty.soup.io/post/230857014/to-by-pi-kny-pa-dziernik-Szymborska

FESTIWALE W BELGRADZIE – DWA WYKONANIA PIEŚNI SKOMPONOWANEJ DO MOJEGO WIERSZA

🙂 Zawsze myślałam, że moich utworów nie da się zaśpiewać. A tymczasem… Na koncercie młodych kompozytorów w Belgradzie pieśń skomponowaną do mojego wiersza przez Olgę Janković zaśpiewała Nevena Josić.

 

Rok temu ten sam utwór wykonała na Festiwalu FESTUM 2017 w Belgradzie Natasha Jovović.

 

PROGRAM FESTIWALU FESTUM 2017

 http://www.skc.org.rs/redakcije/program/8810-festum-festival-studenata-univerziteta-umetnosti-2.html

Moje wiersze w ukraińskim piśmie „Kyiv” („Kijów”)

W numerze 5-6/2017 ukraińskiego miesięcznika „Kyiv” „Kijów”

ukazało się 11 moich wierszy w przekładzie Teodozji Zariwnej,

redaktorki naczelnej pisma. 

МАРІЯ ДУШКА

 

Марія Душка – польська поетеса, журналіст, бібліотекар. Живе у  Серадзі. Авторка книг: „Поезія випадків”, „Цілком щаслива маріонетка”, „Може приснишся”,

„Неописування”, „І подумати, що існуєш”, „Кора”, „Галерея Світ”, “Freienwill”. Керівник Літературного об′єднання „Аніма”.

 

 

ХРОНІКА…

 

1964

 

мій вуйко

що згодом стане алкоголіком

і побачить демонів

 

зараз

ще молодий

балакущий

із беззахисним виглядом

і добрим серцем

 

якогось сонячного дня

вискакує кіньми на стежку

де я стою

 

бачу вгорі копита

а потім

прогалина в пам′яті

 

 

1972

 

         Звідки беруться поетеси?

                                      Б

 

я була дівчиною

з недоброго дому

 

але подвір′я вибігало

у святий березовий гай

 

а через вікно

простягала нам квіти

буйна

червона троянда

 

а мама

часто щось наспівувала

(сказала якось

що певно збожеволіла б

якби не ті пісні)

 

все перейшло

в поезію

 

1975

 

опинилася

у дивному місці

у дивну хвилину

побачила

що не хотіла побачити

 

ти підійшов до мене через три дні

 

але я вже ступила

 по той бік дзеркала

і не могла воскреснути

 

1982

 

Бог є беззахисним

зі своєю

любов′ю

 

 

1984

 

з того року згадаю

тільки день із тобою

 

ми мовчки сиділи під яблунею

ти тримав мого сина на колінах

це зовсім не подобалось

твоїй мамі

 

тож побачимось вдруге

лишень за чотири роки

 

1986

 

якогось квітневого дня

піщаним селянським шляхом

в повітрі пахучім

прямувала на захід сонця

 

за руку із дітьми

„гарнюні мов яблучка”

скаже моя сусідка

 

і раптом відважно подумала

(насправді лиш на хвилину)

який прекрасний цей світ

 

одразу за пару днів

просочились невпевнені вісті

про вибух атомної

 

не для мене думки про хороше

 

1988

 

вдруге

увійшла

в ту саму воду

 

***

повісила у шафі

твій піджак

всі мої плаття

хочуть бути ближче до нього

 

***

молитва –

то відпихання темряви

 

ЛЮБОВ З ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ

 

розмовляємо

 

поруч спинився малий

може чотирьохрічний хлопчик

у жовто-синій курточці

 

сказав дивлячись на тебе

уже майже п′ятдесятирічного

„пішли”

 

ми далі говоримо

 

за мить владно повторює

„пішли”

 

чому я мушу йти з тобою

питаєш

 

„бо я маю тільки маму”

 

 

 

МАЙЖЕ ВСІ ВІДВЕРНУЛИСЯ   

 

то був чудовий листопад

Шимборська  отримала Нобеля

 

до мене щодня заходжував

п′яний кримінальник

стверджував що кохає

і якщо його кину

уб′є і мене і себе

 

я порадила

щоб почав зі себе

 

міліціонери втішили

можуть щось вдіяти

лиш тоді як уб′є мене

 

vip від культури вирік

не дивно що нині маєте клопіт

якщо пишете такі вірші

 

один із братів моїх попередив

„надійся сама на себе”

 

мужчина мого життя

герой моїх найкращих віршів

сказав

„це мене не зачепить,

бо я – тут,

а ти – там ”

 

а Пан Бог нагадав мені

саме тоді

що очікує від мене вдячності

за життя

яке є

 

живу

 

дуже вдячна

 

люблю свою самотність

W numerze 5/2017 miesięcznika „Ziemia Łódzka” ukazała się recenzja mojego polsko-litewskiego wyboru wierszy „Wolność chmur / Debesų laisvė”.

 

Wiersz z mojego najnowszego polsko-litewskiego tomiku „Wolność chmur / Debesų laisvė”

w przekładzie Birutė Jonuškaitė.

 

TYLE DARÓW ROK NAM PRZYNIÓSŁ
zawsze gdy słyszę tę piosenkę
jest Nowy Rok 1975
jadę autobusem przez ośnieżone pola
łaknę ciebie
powiedziałeś mi miesiąc temu
a ja nie wyznałam ci miłości
która nigdy nie minie

 

Tiek daug dovan ų atne šė meta i*
kai išgirstu šią dainą man visada
yra Naujieji 1975
važiuoju autobusu per užpustytus laukus
gurkštelėsiu tavęs
pasakei man prieš mėnesį
o aš neišpažinau savo meilės
kuri niekada neišblės
* Iš populiarios lenkų dainos

Mój wiersz przełożony na język bułgarski:
Мария Душка

Любов

не те видях
много дни

сега стоиш
пред мен
като море

стоя пред теб
невъоръжена

Автор: Мария Душка
Превод от полски: Ваня Ангелова

wersja polska:

MIŁOŚĆ

nie widziałam cię
wiele dni

stoisz teraz
naprzeciw mnie
jak morze

stoję przed tobą
bezbronna

Birutė Jonuskaitė-Augustinienė, tłumaczka polskiej prozy i poezji  – w tym moich wierszy –  na język litewski została odznaczona Złotym Krzyżem Zasługi za zasługi dla promocji polskiej kultury i rozwijanie polsko-litewskiej współpracy kulturalnej. 

Birutė, gratuluję! 🙂

Birute Jonuskaite.JPG

W 2016 roku przypada 20 rocznica działalności Instytutu Polskiego w Wilnie. Rok jubileuszowy zainaugurowało spotkanie przyjaciół i partnerów tej placówki w Wileńskiej Galerii Obrazów. Osobom zasłużonym dla promocji polskiej kultury i rozwijania polsko-litewskiej współpracy kulturalnej zostały wręczone odznaczenia państwowe.

Krzyżem Oficerskim Orderu Zasługi Rzeczypospolitej Polskiej za wybitne zasługi w rozwijaniu polsko-litewskiej współpracy kulturalnej, za promowanie polskiej kultury, za osiągnięcia artystyczne odznaczony został Donatas Katkus, kierownik artystyczny i dyrygent Orkiestry Kameralnej św. Krzysztofa. Krzyże Kawalerskie Orderu Zasługi Rzeczypospolitej Polskiej otrzymali: Rimantas Šalna, dyrektor Muzeum im. A. Mickiewicza w Wilnie i Rimantas Žirgulis, dyrektor Muzeum Regionalnego w Kiejdanach. Złote Krzyże Zasługi z rąk ambasadora Jarosława Czubińskiego odebrali: Birutė Jonuskaitė-Augustinienė, tłumaczka literatury polskiej i Gintautas Surgailis, przewodniczący Senatu Akademii Wojskowej im. J. Žemaitisa. Teatrolog Vaidas Jauniškis został nagrodzony Srebrnym Krzyżem Zasługi za promowanie polskiej kultury.Minister Kultury i Dziedzictwa Narodowego przyznał Odznaki Honorowe „Zasłużony dla kultury polskiej” byłej ambasador RP na Litwie Eufemii Teichmann oraz jej małżonkowi Jerzemu Teichmannowi.

 

Kilka moich nowych utworów przełożonych na English przez Marka Marciniaka.

 

 

X X X

 

we remain in modern marriages

which are free and open

with time with the fading hope

that some day at last

we happen to enter

an old-fashioned marriage

miraculously closed

 

 

X X X

 

someone said

one could not despair

when one looked at the sky

at your funeral

I was observing clouds all the time

 

I did not belong to those women

who had the right to cry

 

 

X X X

 

I took photos of this countryside

as

if kissing

the body of the beloved man

side by side

 

Mantras

 

Once there was a propaganda of success

now there is a propaganda of poverty

I have been hearing this for years:

„Poland is poor”

and „ No money for any property”

 

Look Into My Eyes

 

(why do people think they can tell me everything?)

 

for years he has been visiting the hospital library

a retired economist

 

an atheist, thinking, searching,

 

his son died in a car accident recently

 

„I have not told anybody about it

but I will tell you”

 

„it was eighteen months ago

I borrowed some books from the District Library

I went to the park behind the Municipal Office

I sat on the bench

started reading

 

after a while a man sat close to me

 

he looked thirty

had bright red hair and a beard

started to talk to me

asked what I was reading

(usual talk)

suddenly he stood up, went a few steps

came back

his eyes were glittering with burnt yellow fire

look into my eyes!

he said

why don’t you look into my eyes?!

 

I was horrified

he weanted to appraoch me

but I made a sign of a cross three times

from the right, in the middle and from the left

he could not approach me closer

than the distance of six meters

 

it was a devil

that was eighteen months ago

I cannot pull myself together

I do not know what to think about it

I accepted it as a warning for me”

 

 

Łyczezar Seliaszki, przełożył na język

bułgarski 17 moich wierszy z tomiku „Galeria świat”.

Łyczezar Seliaszki ukończył filologię bułgarską na Uniwersytecie
Sofijskim. Pracuje jako nauczyciel języka i literatury bułgarskiej.
Został laureatem orderu im. „Neofita Rylskiego” – najwyższej
nagrody w bułgarskim systemie edukacyjnym. Autor wielu
utworów publicystycznych, poetyckich i prozatorskich,
a także studium poświęconego twórczości bułgarskiego
poety Atanasa Dalczewa. Na język polski przełożył m.in.
wiersze Haliny Poświatowskiej, Doroty Koman i Beaty Zalot.

MARIA DUSZKA

WIERSZE

МАРИЯ ДУШКА

СТИХОТВОРЕНИЯ

GALERIA ŚWIAT

ГАЛЕРИЯ СВЯТ

 

снежинки

листа от дървета

– никой не ще се повтори

 

Бог е съвършен художник

 

 

*  * *

 

все така нищо не знаем

 

приличаме на спрели

на прага деца

 

 

*  * *

стоя до прозореца

отдавам се на пространството

задържам времето

 

 

*  * *

 

преди да те позная

вече обичах само

тази брезова гора

ливадата

тъмната свежа ивица на елшите

и нежния въздух над нас

 

достатъчно утоляваха

моята нужда

да обожавам нещо

 

а ти дойде

закри с тялото си дърветата

ливадата

 

и също като тях

със спокойствие и безгрижие

приемаш моята любов

 

 

*  *  *

 

първата любов

като светкавица

показва отвореното небе

 

след това за дълго идва
тъмнина

 

 

*  *  *

 

ТОВА, КОЕТО Е ГЛУПАВО

В ОЧИТЕ НА СВЕТА

 

селският малоумник

седи до гроба на майка си

 

обхванал с ръце коленeте си

и поклащайки се

повтаря:

мама е в земята

земята е в мама…

 

 

*  *  *

 

понякога завиждам

на кучето

което милваш

 

 

*  *  *

когато идва час да умрем

(макар по-рано сме говорили

че не си струва да се живее)

светът се изпълва с багри

и изразителни контури

както лятото през август

 

и всички мигове

които бяха

и които още биха могли да бъдат

изведнъж добиват значение и стойност

 

*  *  *

 

когато ме срещна

моят дом се изпълни

с невероятна тишина

 

слушахме смълчани предсказанието

„ще се събудим прегърнати…“

 

днес седим сред тревите

слушам твоя монолог

– най-хубавата поезия

която зная

 

близо до мен са

ръцете ти

и билките

 

далече пред нас са

градът

и децата които пускат хвърчила

„в пладнето на лятото…“

 

 

*  *  *

есента е потънала в дъжд и мъгла

 

ти не напускаш моите мисли

 

кротко потъвам

в твоите очи

в твоите длани

 

*  *  * (s. 49

 

майка ми ме е родила

за този свят

 

майка ми е добра

кротка

и праволинейна

като дете

 

не мога да й се сърдя

че ме е родила за този свят

 

Малин 1986

СЛЕД 20 ГОДИНИ

ПРЕБИВАВАНЕ В ШЕРАДЗ

 

неделен следобед

 

цъфтят акации и детелини

 

тяхното ухание ме пренася

в друго време и място

причинява ми болка

 

никога не ще бъда оттук

 

 

ЛЮБОВ

не съм те виждала много дни

 

сега стоиш

срещу мен

като море

 

стоя пред теб

беззащитна

 

 

*  *  *

 

търкалят се годините

закръглени и празни

 

очаквам няколкото летни дни

 

докосването на твоите устни

би трябвало да ми стигне

за следващата година

или завинаги

 

кръвта във вените ми

преминава

в очакване

пулсира

и ме обръща

натам където си ти

 

няма нищо по-хубаво

от твоите рамене

 

 

*  *  *

 

даде ми любов

като камък

като остър нож

 

даде ми любов

пълна със светлина и въздух

 

 

*  *  *

 

ден в пътуване

 

не отварям книгата

 

чета света

 

 

*  *  *

 

толкова пъти вече

се сбогувах с тази любов

 

засипваха я пожълтели листа

разделяше ни времето

като мъгла

 

някога през цялото лято

не успявахме да се намерим

и си мислехме

– нищо вече няма да ни спаси

 

но внезапно

падат от нас сухите листа

стопява се мъглата

 

сърцата ни отново летят високо

и любовта отново е зелена