Moje wiersze w ukraińskim piśmie „Kyiv” („Kijów”)

W numerze 5-6/2017 ukraińskiego miesięcznika „Kyiv” „Kijów”

ukazało się 11 moich wierszy w przekładzie Teodozji Zariwnej,

redaktorki naczelnej pisma. 

МАРІЯ ДУШКА

 

Марія Душка – польська поетеса, журналіст, бібліотекар. Живе у  Серадзі. Авторка книг: „Поезія випадків”, „Цілком щаслива маріонетка”, „Може приснишся”,

„Неописування”, „І подумати, що існуєш”, „Кора”, „Галерея Світ”, “Freienwill”. Керівник Літературного об′єднання „Аніма”.

 

 

ХРОНІКА…

 

1964

 

мій вуйко

що згодом стане алкоголіком

і побачить демонів

 

зараз

ще молодий

балакущий

із беззахисним виглядом

і добрим серцем

 

якогось сонячного дня

вискакує кіньми на стежку

де я стою

 

бачу вгорі копита

а потім

прогалина в пам′яті

 

 

1972

 

         Звідки беруться поетеси?

                                      Б

 

я була дівчиною

з недоброго дому

 

але подвір′я вибігало

у святий березовий гай

 

а через вікно

простягала нам квіти

буйна

червона троянда

 

а мама

часто щось наспівувала

(сказала якось

що певно збожеволіла б

якби не ті пісні)

 

все перейшло

в поезію

 

1975

 

опинилася

у дивному місці

у дивну хвилину

побачила

що не хотіла побачити

 

ти підійшов до мене через три дні

 

але я вже ступила

 по той бік дзеркала

і не могла воскреснути

 

1982

 

Бог є беззахисним

зі своєю

любов′ю

 

 

1984

 

з того року згадаю

тільки день із тобою

 

ми мовчки сиділи під яблунею

ти тримав мого сина на колінах

це зовсім не подобалось

твоїй мамі

 

тож побачимось вдруге

лишень за чотири роки

 

1986

 

якогось квітневого дня

піщаним селянським шляхом

в повітрі пахучім

прямувала на захід сонця

 

за руку із дітьми

„гарнюні мов яблучка”

скаже моя сусідка

 

і раптом відважно подумала

(насправді лиш на хвилину)

який прекрасний цей світ

 

одразу за пару днів

просочились невпевнені вісті

про вибух атомної

 

не для мене думки про хороше

 

1988

 

вдруге

увійшла

в ту саму воду

 

***

повісила у шафі

твій піджак

всі мої плаття

хочуть бути ближче до нього

 

***

молитва –

то відпихання темряви

 

ЛЮБОВ З ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ

 

розмовляємо

 

поруч спинився малий

може чотирьохрічний хлопчик

у жовто-синій курточці

 

сказав дивлячись на тебе

уже майже п′ятдесятирічного

„пішли”

 

ми далі говоримо

 

за мить владно повторює

„пішли”

 

чому я мушу йти з тобою

питаєш

 

„бо я маю тільки маму”

 

 

 

МАЙЖЕ ВСІ ВІДВЕРНУЛИСЯ   

 

то був чудовий листопад

Шимборська  отримала Нобеля

 

до мене щодня заходжував

п′яний кримінальник

стверджував що кохає

і якщо його кину

уб′є і мене і себе

 

я порадила

щоб почав зі себе

 

міліціонери втішили

можуть щось вдіяти

лиш тоді як уб′є мене

 

vip від культури вирік

не дивно що нині маєте клопіт

якщо пишете такі вірші

 

один із братів моїх попередив

„надійся сама на себе”

 

мужчина мого життя

герой моїх найкращих віршів

сказав

„це мене не зачепить,

бо я – тут,

а ти – там ”

 

а Пан Бог нагадав мені

саме тоді

що очікує від мене вдячності

за життя

яке є

 

живу

 

дуже вдячна

 

люблю свою самотність